#1st anniversary#
Дуже довгий хотів замінити свій маленький старий смартфон на новий, з більшим дисплеєм і ліпшими характеристиками. Цього літа в мене появилась така можливість. Вибирав я в основному між китайськими телефонами, так як ціна і якість дуже чудово співвідносились у них. Мій вибір був між декількома моделями ZTE, Lenowo I Meizu. Вибір був складний, поскільки за однакову ціну вони пропонували практично рівні технічні характеристики. Але так чи інакше перевага була на стороні фірми Meizu. Вибір мій ліг між М2 mini I M3s. Все таки, в М3s були ліпші дані, а різниця в ціні була невелика, але саме головне, як на мене було те, що в М3s був металевий корпус. Ну і через металевий корпус я і потік. Але я знав що це алюміній, телефону падати не можна, тому купив і захисне скло і шалено товстий силіконовий  бампер, який ще й мав пласмасову рамку по бокам. Бампер був настільки товстий, що мені здається що він був вироблений з резини: якщо його зігнути і відпустити він в секунді відновлював свою форму; та й про розміри цього бампера можна тільки створювати легенди : в ширині і висоті мій 5-ти дюймовий Meizu був як М2 Note. Одним же словом телефон був захищений від моїх неакуратних рук на всі 100.
Одного для,  на перерві між парами, я стояв в коридорі корпуса університету. Стояв я біля скриньки з побажаннями для адміністрації. Зверху скриньки був проріз для цих самих побажань написаних на папері. Проріз був доволі товстим для бумаги, але сам по собі був вузьким. Стоячи і дивлячись на цю скриньку в мене в мене появилась ідея «А чи не пролізе мій телефон в цю скриньку?». Я вийняв свій телефон зі свого товстенного бампера і спробував його засунути в цю скриньку. Телефон тонкий, проліз, нічого дивного тут немає, але цікавим було не це. Коли я вийняв свій телефон з скриньки і почав засовувати його в бампер - а він дуже туго надівався -, і в одну мить, під час надівання мій телефон з алюмінію і скла вискакує  з рук… (В коридорі підлога була з плитки) Мій мозок і тіло ще ніколи так швидко і сумісно не працювали, навіть на екзамені, чи на грі у футбол. Здається, це був як прижок з парашута, який здійснив тільки  не я, а мій телефон.  Я за долю секунди встиг подумати що станеться, два рази цього злякати і зловити телефон. Наступні декілька хвилин в мене ще калато серце. Це, напевне, був самий екстремальний випадок в моєму житті.  
Як бачимо, телефону Meizu роблять наше життя цікавішим і екстремальнішим, тому ніколи не виймайте їх з ваших грубечих чохлів, інакше ви переживете не тільки фільм жах/екшен за долю секунди а й подивитись цілу серію драм з трагічним кінцем. Успіхів всім.